среда, 8 мая 2013 г.

Книга. Библиотека. Война.

Я продолжаю опубликовывать серию очерков о Книге и чтении в период Великой Отечественной войны.

Новозлатопільська трагедія
          І. В. Передерій, провідний методист  Гуляйпільської районної ЦБС 
     З кожним днем невмолимий час забирає з наших рядів ветеранів-фронтовиків, підпільників, працівників тилу. І тому великого значення набувають краєзнавчі літописи, свідчення учасників воєнних та окупаційних подій.
Здійснюючи роботу з краєзнавства, бібліотекарі Гуляйпільської централізованої бібліотечної системи намагаються якомога докладніше висвітлити період Великої Вітчизняної війни нашого краю у своїх дослідницьких роботах.
Нам дуже пощастило, адже серед почесних мешканців району є письменники-краєзнавці: Іван Кирилович Кушніренко та Володимир Ілліч Жилінський. Приємно відзначити те, що саме фонди наших бібліотек налічують близько 40 назв та 1500 примірників їх видань. Серед них: «Відгоріла зоря», «Верхньотерсянські зорі», «Гуляйпільщина у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», «Люди Гуляйпільщини», «Успенівський слід», «Степовики», «Новозлатопіль: роки і долі» та інші. Кожне видання, знайомлячи з фактами і подіями воєнних часів, бере за душу, розширює уяву, особливо, коли розповідь йде про нашу рідну місцевість, коли зустрічаєш знайомі прізвища, світлини…
…Є на Гуляйпільщині мальовниче село Новозлатопіль. Воно було засноване ще в 1845 році як єврейська колонія з колоритною назвою, що в перекладі означає «злате поле». Тяжка доля земляків - хліборобів супроводжувала завжди, особливо в роки німецько-фашистської окупації…
  Фронт з кожним днем наближався до села Новозлатополя. І настала мить, коли на початку жовтня 1941 року фашисти увійшли в райцентр. З першого дня перебування окупанти показали своє звіряче обличчя. Перш за все, зганьбили гордість новозлататопольців – чудовий памятник В. І. Леніну, який височів у центрі села.
   «Новий порядок», який запровадили німці для селян – робота і ще раз робота. Трудова повинність спочатку охоплювала осіб у віці від 14 до 45 років, потім – від 14 до 65.
   Страшним наслідком «нового порядку» у Новозлатополі стала загибель понад тисячі мирних жителів – переважно євреїв. Чорною датою в історії села стали дні 9 – 10 жовтня 1941 року, коли було розстріляно 800 євреїв. Старожили розповідали, що спочатку нелюди для поховання розстріляних використали чотири силосні ями. Лише в одному з ровів (5 х 6 метрів) було знайдено 370 трупів. Перед розстрілом фашисти знущалися з людей. Доказом цього є обгорілий скелет, знайдений під час розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни на території села Новозлатополя у вересні 1943 року.
Звірство фашистів не мало меж. На центральну садибу зігнали жінок з дітьми і наказали рити глибокий рів. Жінки падали від безсилля й втоми, нестерпних знущань. Непритомних відливали водою і знову змушували копати. А потім вишикували у дві шеренги. Першими кидали в яму дітей, а потім розстрілювали матерів.
 Щоб приглушити крики, плачі та стогін катованих, із сусіднього села пригнали музику з бубоном, який мав гучно грати. Звали його Пилип Дубовський. Це був літній українець. Він торохкотів бубном, а в душі клекотіло обурення, з очей лилися гіркі сльози. У якусь мить він помітив, що невеличку дівчинку скинули живою у яму, а далі звалювали трупи дорослих, розстріляних євреїв. До кінця того дня чоловік тільки й думав про цю дитину…
Уночі, нишком підкравшись до могильної, ще не заритої ями, Дубовський зрозумів, що не помилився: звідти долинав слабкий дитячий плач. Чоловік почав розсувати тіла загиблих, щоб витягти дівчинку. Так вона вижила. Це була маленька Роза. До ранку рятівник переніс дитину в своє помешкання, де переховував кілька днів. Пізніше, разом з дружиною вирішив переправити Розу до родичів у місто…
    Тієї ж осені Пилип загинув від рук фашистів у Новозлатополі. Роза виросла і стала вчителем. Не раз відвідувала село, братську могилу на місці масового розстрілу євреїв. А на обеліску замовила вирізьбити відбиток бубна і троянди на честь Пилипа Дубовського…
9 травня гуляйпільці відзначають чергову річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. Вони, як і увесь український народ, змінивши зброю на знаряддя мирної праці, живуть під життєдайним сонцем Перемоги, за яку мільйони громадян віддали своє життя, щоб ми, їх нащадки, берегли мир і спокій на землі, творили добро в ім’я прийдешніх поколінь.
А бібліотекар Новозлатопільської сільської бібліотеки – філії  проводить для користувачів уроки історії, патріотичні читання, краєзнавчі екскурсії, оформила книгу пам’яті та постійно діючий куточок «У пам’яті народу вічно та поіменно» і немає в селі жодної людини, яка б не знала історії бубна і троянди…